Марія Примаченко (1909-1997) – самовчена художниця, яка надихалася українським фольклором.Вона малювала здебільшого гуашшю, інколи – аквареллю, використовувала вишивку, а  також розмальовувала кераміку, виготовлену для неї гончаром Якимом Герасименком.  Як майстриню місцевого обʼєднання вишивальниць її запросили у 30-х роках до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Спершу в СРСР а потім і за кордоном вона приймала участь у виставках фольклорного мистецтва й отримала широке міжнародне визнання: Пікассо оцінив її творчість як «мистецьке диво».  У 1966 художниця отримала Шевченківську премію – найвищу українську відзнаку у галузі культури та мистецтва, а у 2009 році ЮНЕСКО відзначила століття з її дня народження.

Її твори надзвичайно розмаїті: неймовірний бестіарій, пейзажі, сцени із сільського життя. Спершу мальовані на білому тлі, її роботи з часом ставали дедалі яскравішими. Протягом останніх десятиліть художниця позначала звороти своїх картин підписами, декотрі з яких свідчать про її пацифістські переконання. Чимало її робіт збереглися у відомих приватних та публічних колекціях по всьому світу. Імовірно, понад два десятки її робіт зруйновані внаслідок пожежі  27 лютого 2022 в історико-краєзнавчому музеї Іванкова під Києвом, після російського бомбардування.