Твори знищені, твори збережені

            Переміщення митців між країнами, незалежно від причин (традиційного Ґранд-туру, екзилю, бажання змінити обстановку, привабливість мистецьких рухів…), дозволяє численним мистецьким витворам уникнути катастроф війни тоді, коли їх можуть придбати у краях, далеких від поля битви. Факт руйнування творів мистецтва внаслідок конфлікту може раптом відкрити, що «закордонні» колекціонери чи музеї зберегли і досі зберігають твори, котрі представляють доробок художників, нагадують про існування таких звʼязків, про суперечності між мистецькими школами і про  взаємовпливи всупереч порубіжним конфліктам.  

Проглянувши колекцію музею Центру Помпіду, наприклад, можна помітити, що деякі з представлених художників і творів дозволяють розглянути українську культуру крізь призму культурних обмінів XX століття. Таким випадком є картини Юлія Шаповала (1919-1951), котрі дають нагоду зануритися у розмаїття вимірів і перетворень української культури попередньої епохи.

Юлій Шаповал народився у Києві 3 листопада 1919 року. Він був третьою дитиною у заможній родині ювелірів, де вже було дві доньки – Маня і Белла. Юлій разом з родиною переїздять до Франції і оселяються в Парижі. У грудні 1938 року він знайомиться з Пабло Пікассо. Він входить до кола художників, поетів і поціновувачів мистецтва, контактує з Морісом Саксом і Жаном Кокто.

Захопившись живописом, він старанно відвідує Академію Ґранд-Шом'єр. Але стається облава «Вель д'Ів» (1942). Як єврей, він вимушений ховатися і їде до Марселю, далі до Тулузи, у зону поза окупацією. У 1944 році він повертається до Парижу, знову бачиться з Пікассо, з Кокто… і зустрічає маршана Анрі Бенезіта. Так починається низка виставок, в тому числі у Ґалері де Франс і у галереї Жанни Бюше, а згодом у галереях Денізи Рене (1950) і Маг. Він отримує другу премію виставки «Jeune Peinture». («Молоде Малярство»)

У серпні 1950 року він виконує декораторський проект Міністерства освіти у ліцеї Ланжевена (Сюрен), працює над проектами для Паризької національної опери. У  1951 році його твори входять до колекцій Фернана Ґрендоржа у Льєжі. Але цього ж року його знаходять мертвим у власній майстерні на авеню Жюно.