Фонд ІЗОЛЯЦІЯ

Донецьк - Київ

Мистецький центр, заснований приватною ініціативою у Донецьку у 2010 році у приміщенні колишнього великого підприємства у центрі міста, заводу ізоляційних матеріалів, від якого походить назва, ІЗОЛЯЦІЯ є культурною платформою, котра    однією з перших в Україні почала перетворювати закинуті індустріальні комплекси на осередки життя і культури. Фонд є водночас і орієнтиром, і пам’яткою жорстокості війни Росії проти України. 

Центр був заснований Любою Михайловою, донькою останнього директора заводу, що зачинився у 2005 р., згодом його очолила команда за підтримки компаній, відкритих до співпраці з ЄС, Великобританією та США. Проект керувався прагненням децентралізувати  культурне життя в Україні: протягом чотирьох років він був місцем, де  невпинно проводилися зустрічі, резиденції, майстерні, покази, де було реалізовано понад 20 проектів за участі як українських художників (Борис Михайлов, Роман Мінін, Жанна Кадирова, Саша Курмаз, Іван Світличний, Гамлет Зіньківський), так і закордонних (Цай Гоцян, Пол Чейні, Данієль Бюрен, Рафаель Лозано-Хеммер, Паскаль  Мартін Таю, Кадер Аттіа). Як відкритий культурний простір, де проводилися літературні зустрічі і кінопокази, інтерактивні заходи (як-от ФабЛаб для митців і майстрів у 2013 році), ІЗОЛЯЦІЯ організовувала масштабні тематичні виставки, починаючи з “Ізоляції 2.0” у 2010 році за участі низки українських художників. Протягом лише 2012 року були реалізовані “Where is the time”(у співпраці з франко-італійською галереєю Galleria Continua), “Гендер в ІЗОЛЯЦІЇ” і “Турбореалізм (Прорив)”. Архів проектів, втілених ІЗОЛЯЦІЄЮ, доступний на izolyatsia.org.

Незважаючи на захоплення міста проросійськими силами у 2014 році, діяльність центру продовжувалася, але 9 червня 2014 р. сепаратисти захопили завод і фонд. Керуючись логістичною і стратегічною зацікавленістю у будівлі заводу, і разом з тим реваншизмом, направленим проти культурної відкритості, вони знищили роботи і обладнання, перетворили приміщення на склад боєприпасів, військового обладнання і техніки, і, зрештою, на концентраційний табір. Визнана таким і місцевими жителями, і українською владою, і українськими та міжнародними правозахисними організаціями, “Ізоляція” відтоді перетворилася на зону розправ, тортур, знущань і вбивств - зону поза законом попри тиск гуманітарних організацій і свідчень, як, наприклад, свідчення Станіслава Асєєва, нещодавно опублікованого французькою (“Donbass : Un journaliste en camp raconte”, Нейї-сюр-Сен, видавництво “Atlande”, переклад з української Ірини Дмитришин).

Сьогодні приміщення фонду “Ізоляція”, який перебрався до Києва у 2014 році, є детальним свідченням жахливої історії окупації. Там лунають страшні заяви сепаратистського коменданта, для якого мистецтво є іще однією воєнною ціллю. Про діячів фонду він висловився так: “Ці люди хворі. І вони показували це іншим хворим людям. Всі ці речі ніколи не стануть мистецтвом. (…) Таке мистецтво - це наркоманія,  яка має бути покарана. Це порнографія. І тому ми не можемо реагувати інакше. Нам не залишається нічого іншого, як вигнати цих хворих і божевільних людей з приміщення  заводу. Вони на це отримували мільйони. Вони навчили стільки людей, скільки встигли.  Ці люди посіяли безлад у головах молоді. Наша молодь повинна рости, одружуватися, розмножуватися і збільшувати в геометричній прогресії населення нашої республіки.  Логічно, що ми прийняли міри для того, щоб викинути це так зване мистецтво до смітника. [Ми повинні] заарештувати їх, посадити до в’язниці як ворогів народу. (…) Це не має нічого спільного з благородством чи піднесеністю, тут немає нічого слов’янського. Ці люди ненавидять все слов’янське, все російське”.

Фонд продовжує досліджувати ситуацію на Донбасі, проводячи акції і збираючи документацію, зокрема, в рамках міждисциплінарного проекту Donbass Studies. З цієї нагоди взимку 2014 року, “Ізоляцію” було запрошено до Палацу Токіо в Парижі для проведення документальної інсталяції, одноденної виставки і конференції.

З того часу фонд розширюється за інституційної підтримки державних та приватних ініціатив, як на українському, так і на міжнародному рівні. Він набув форми

“третього простору” в індустріальному районі міста, поєднуючи прибуткову діяльність  (креативний простір Izone) і функції міждисциплінарної культурної платформи, резиденції і виставкового простору включно до початку повномасштабної війни. Остання інформація стосовно програми заходів з’являлася 21 лютого 2022 р. З того часу сайт “Ізоляції” публікує лише термінові повідомлення і заклики про допомогу Україні (Support Ukraine Now). 

Історія фонду від заснування до останніх значних подій 2020 доступна на сайті ukrainer.net (онлайн публікація 2020 р.)

Одна зі сторінок сайту фонду завершується наступними словами: “Війна триває. Робота фонду “Ізоляція” - теж”.