Підтримка українських художників і художниць - Cайт підготовлено Обсерваторією свободи творчості - Observatoire de la liberté de création
Ія Янівна Ківа

Ія Янівна Ківа народилася у 1984 в Донецькому національному університеті (ДонНУ). Літом 2014 вона була змушена втікати від сепаратистського заворушення, яке охопило регіон, і переїхала до Києва, де мешкає по цей день. Як поетка, Ківа писала спершу українською і російською, але з початку російської війни проти України вона пише винятково українською.

Її поезії, критичні статті і переклади публікувалися в численних журналах («Студія», «Слово/Word», «Нева», «Радуга», «Плавучий мост», «Новая юность», «Новый мир», «Белый ворон», «Крещатик», «Октябрь» «Интерпоэзия»), а також на сайтах, присвячених поезії (ArtPapier, Litcentr, Literratura, Polutona).

Ія Ківа отримала низку нагород на українських та міжнародних поетичних фестивалях, як-от: Міжнародний фестиваль Константіна Романова (Санкт-Петербург 2013, 2014), Міжнародний фестиваль словʼянських культур та літератур (2013), літературний конкурс Юрія Каплана (2013), Міжнародний фестиваль «Емігрантська ліра» (2016). Окрім того, є лауреаткою  літературного конкурсу видавництва Смолоскип (2018, четверте місце), премії Нестора Літописця (2019),  перекладацької премії «Метафора»  (2020). [5]

Збірка поезій  «Подальше от рая» («Подалі від раю») була включена в список найкращих книг 2018 року за версією PEN-Україна [6] Інша збірка, «Перша сторінка зими», отримала спеціальну премію журі ЛітАкценту-2019[7] і увійшла до списку найкращих книг 2019 року [8]. «Ми прокинемось іншими» була відзначена серед кращих нехудожніх есеїв київським онлайн-виданням The Village Ukraine [9] і посіла чільне місце у списку книг року 2021 за версією PEN-Україна. [10]

Її поетичні тексти були перекладені на різні мови, в тому числі англійською [2] [3], а есеї – німецькою. У 2021 Ківа стала стипендіаткою програми міністерства культури Польщі Gaude Polonia(https://www.houseofeurope.org.ua/en/opportunity/90) і взяла участь у літературній резиденції «Гніздо» у с. Витачів, Київська область (2022). Як перекладачка, Ківа брала участь у міжнародних семінарах з перекладу: у «Cities of translators digital», проекті німецького перекладацького фонду TOLEDO-Mobilitätsfonds за підтримки німецького міністерства закордонних справ (дистанційно, 2020) і в «Tłumacze bez granic» («Перекладачі без кордонів», 2021, Войновіце, Польща). Вона переклала українською роман Марії Галини «Автохтони».

На початку березня 2022 Ія Ківа взяла участь у віртуальній поетичній зустрічі, організованій поетками Ольгою Лівшин і Юлією Кольчинскі Дасбах. Польська перекладачка і поетка Алісія Розе, яка долучилася до цієї зустрічі, була вражена поезією Ківи, якій вона відповідає поетичним діалогом (переклад Ізабель Макор), розкриваючи поетичну майстерність Ківи та її іронію перед лицем катастрофи. (En Attendant Nadeau, « dans le fracas des bombes », Jean-Yves Potel, 31 mars 2022, https://www.en-attendant-nadeau.fr/2022/03/31/fracas-bombes-rose-kiwa/)